Кролевецька Станція Юних Туристів

Календарь
«  Ноябрь 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 36
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Сторінка психолога

10 правил вирішення конфлікту

Не секрет, що уникнути сварок нелегко. Навіть у найщасливіших сім‘ях трапляються сварки. Звичайно, вибудувати стосунки так, щоб повністю уникнути сварок практично неможливо. Але навчитися виходити з конфліктних ситуацій необхідно. Вам же не потрібний грандіозний скандал, але ж? Найбільш оптимальний варіант — компроміс. Знайдіть те рішення, яке підійде і тій, і іншій стороні. Запам’ятайте, якщо одна із сторін йде на поступки, але залишається при своїй думці, то проблема не вирішена. Через час ви знову з нею зустрінетесь.

Ось кілька порад, як звести конфліктні ситуації до мінімуму. Вони будуть корисні не тільки жінкам, а й чоловікам.

1. Навчіться стримувати емоції У вас ніколи не відбудеться конструктивного діалогу, якщо хоча б хтось один налаштований агресивно. Ні, звичайно, якщо головна ваша мета — розрядити емоції, то кричіть скільки душі завгодно, але якщо ж у вас є конкретна мета, то слід спочатку заспокоїтися, а потім вже починати розмову.

Упоратися зі своїми емоціями не так складно, як здається на перший погляд. Спробуйте подивитися на ситуацію з боку. Уявіть, що дивіться кіно. Так, вам шкода головного героя, але він — не ви, і тому можна неупереджено проаналізувати ситуацію. Нехай у вас не вийде з першого разу, але ж головне — тренування.

2. Не накручуйте себе Не варто накручувати себе. Якщо чоловік затримався після роботи, не варто забивати голову страшними думками про аварію або про іншу жінку. Не слід починати скандалити, ледь він переступить поріг. До його приходу згадуємо першу пораду та гасимо негативні емоції. Спробуйте розібратися, чому ви так переживаєте через це і що ж відчуваєте насправді.

Не дивуйтеся, адже те, що ваші емоції грунтуються на страху, що вас кинуть чи що з рідним вам людиною щось трапитися — нормально, як і образа, найчастіше грунтується на егоїзмі. Потім уявіть, що двері відкриваються і входить він. Що вам більше хочеться в цей момент — накричати на нього або обійняти? Якщо перше — продовжуємо гасити емоції. Не бійтеся сказати чоловікові, що переживали через його затримки. Він запам‘ятає це, і в майбутньому буде попереджати вас.

3. Виберіть час для розмови Не варто лізти під гарячу руку. Якщо чоловік прийшов роздратованим — відкладіть розмову. І пам’ятайте, не варто також заводити розмову з голодним, не виспавшись, а тим більше, що випиває людиною.

4. Боріться з причиною, а не наслідком З‘ясуйте, що стало причиною конфлікту. Варто обговорити й вирішити саме її, а не саму сварку. Це набагато прискорить вирішення проблеми.

5. Не згадуйте минуле До того ж пам’ятайте, починати сварку, при цьому згадуючи всі попередні гріхи не варто. Обмежитеся тим, що сталося саме в даний момент.

6. Не накопичуйте проблеми Вирішуйте проблеми по мірі їх надходження. Не слід чекати, поки їх збереться досить. Обговорюйте проблеми поступово, і ніколи не повертайтеся до них.

7. Не таїть образу Говоріть про образу спокійно та без істерик. Не слід виношувати її в собі — чим швидше ви пробачите, тим швидше вона пройде.

8. Не опускайтесь до образ Це також дуже важливо. Образи — нова причина для сварок.

9. Не язвіть і уникайте іронії Запам‘ятайте, іноді не слова, а тон, з яким ви їх вимовили, ображають співрозмовника.

10. Не влаштовуйте істерик Чи знаєте ви, що істерика вважається однією з форм маніпуляцій? Незважаючи на те, що це вельми потужна зброя, дійсно вирішити проблему вона вам не допоможе.

Але якщо ініціатором конфлікту виступаєте не ви? Як же вчинити в такій ситуації?

Рот на замку Пам’ятаєте, в шкільні роки вам радили закрити рот на замочок, а його викинути? Застосуйте щось подібне. Для того щоб вже точно нічого зайвого не сказати, наберіть у рот води і чекайте, поки людина не скаже все, що збиралася. Якщо ж ви раптом проковтнули воду — візьміть ще. Людина не може довго розмовляти сама з собою. Незабаром їй це набридне і вона замовкне. А саму ситуацію обговоріть пізніше, коли відійде.

Дійте нестандартно Якщо на вас кричать, спробуйте обійняти або поцілувати людину. Навряд чи після цього їй захочеться продовжувати сварку. Так само можна спробувати перевести розмову на іншу тему. Попросіть подати вам стакан з водою або ж закрити кватирку. Не слід чіплятися до слів. Фраза, вирвана з контексту, втрачає первісний зміст.

Не слід чіплятися до окремих слів, адже тоді грандіозний скандал вам гарантований.

Не думайте, що ви першопричина всього Не завжди причина сварки у вас. Можливо, причина роздратування — невдачі в роботі, сварка з друзями або хамство навколишніх. Адже не все крутиться навколо вас.

Запам'ятайте, при правильному підході, яку агресію можна звести до мінімуму. Головне — знати, як це зробити.

Як впоратися зі стресом:

  1. Розташуйте по порядку те, що слід зробити.
  2. Навчіться розслаблятися. Виділіть час для розваг: футбол, музика, катання на велосипеді, перегляд веселих кінофільмів, відпочинок на природі, катання на ковзанах та ін..
  3. Робіть фізичну зарядку.
  4. Уживайте в їжу поживні продукти.
  5. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого - цим можна подати сигнал про твоє важке становище.
  6. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.
  7. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися  за допомогою до друзів, родичів,  психолога та інших людей, які можуть допомогти вам.
  8. Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.
  9. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає відсторонитись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.

Про повагу до себе

Для того, щоб наше життя стало кращим, сповнене яскравих вражень, ми повинні любити себе: схвалювати хороші вчинки і бути самим собою. Коли ми щиро любимо і поважаємо себе, схвалюємо свої дії і вчинки, то створюємо відповідну організацію розуму, дає змогу нам побачити хороші риси в інших людях, переваги в роботі, яку виконуємо, та просто побачити світ прекрасним.

Намагайтеся якомога менше критикувати себе.

Критика замикає той спосіб думок, якого ми намагаємося позбутися. Спро­буйте полюбити себе і побачите результат.

Коли ми говоримо про любов до себе, то у жодному разі така любов не вважається егоїстичною чи самолюбством. Любити себе — це насам­перед, поважати себе, почуватися особистістю.

Минуле змінити не можна, але ви завжди можете створити собі хороше майбутнє. Ми живемо тут і зараз для того, щоб подолати свою обмеженість, щоб захоплюватись своєю незвичайністю. Не забувайте, що у вашому серці достатньо любові, щоб вилікувати планету. Але спочатку вилікуйте себе. Все хороше в житті починається з прийняття свого внут­рішнього «Я», яке відрізняється від нашого зовнішнього «Я». «Я» — це наші хороші вчинки, які є результатом попереднього програмування.

Шануйте в собі хороші риси — і це може різко змінити ваше життя. Покращиться здоров'я (бо хороше здоров'я починається з любові до себе), налагодяться взаємини, відкриється шлях для розширення творчих мож­ливостей. Можливо згодом ви навчитеся любити в собі навіть ті риси, які раніше вас не влаштовували. Можливо, з цього розпочнеться новий етап у вашому житті.

Перша умова будь-якого самовдосконалення — прийняти себе таким, яким ти є насправді, полюбити себе з усіма своїми перевагами і вадами, врешті-решт бути собою. Лише за такого ставлення до себе має сенс ця робота — інакше для чого вдосконалювати те, чого не любиш? Любити себе — означає бути вимогливим до себе.

Лише любов до себе породжує упевненість у собі. «Упевненість у собі — основа для того, щоб радіти життю і мати силу діяти» — так сказав Шіллер.

7 правил успішного батьківства

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі ми маэмо труднощі та іноді не впевнені, чи добре виховуємо своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

2. Змінюйте ситуацію, а не дитину
Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

3. Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте. Та якщо ви чогось категорично не бажаєте, формулюйте своє небажання чітко. Тому наступне:

4. Висувайте реальні вимоги
Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситуації, у якій вона опинилася. Якщо ви в принципі розумієте, що виконання ваших вимог є гарним, та нереальним варіантом - думайте про компроміс. У чому ви можете поступитися так, щоб можна було б бути впевненим, що дитина виконає те, що ви хочете? Пояснюйте причину, яка впливає на ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

5. Обирайте виховання без побиття та крику
На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.
Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Пам'ятайте: людина може чомусь навчитися тільки коли спокійна, задоволена чи радіє чомусь. Це стосується і дорослих також. Коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може достатньо глибоко усвідомити, за що і чому її покарано.

6. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір
Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно пригнічуєте.

7. Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина.
Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває. І головне - пам'ятайте, що любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини та взаєморозуміння.

ЯК ВИХОВАТИ ЩАСЛИВУ ДИТИНУ? З ЧОГО ПОЧАТИ?

Виховання дітей - це процес дуже непростий і відповідальний . Основну роль у вихованні дітей покликані відігравати їх батьки. Саме від того, що дадуть батьки в дитинстві, і залежить майбутнє дитини, її майбутньої сім'ї.

Виважений підхід до виховання допоможе виростити щасливу особистість у всіх сферах, а також уникнути багатьох проблем і труднощів. Сподіваємося, наші поради допоможуть вам зробити свою дитину щасливою.

Діти - це відображення нашого внутрішнього світу. Вони чітко копіюють модель поведінки дорослих, часто повторюючи їх помилки.  Тому порада № 1 - почніть з себе! Слідкуйте за своїм здоров'ям, настроєм, способом життя, харчуванням і, звичайно ж, відпочинком. Спокійна, радісна мама, сповнена позитивом і впевненістю - це кращий приклад для наслідування.

2. Стежте за своїм емоційним станом. Ви адекватно, розважливо і мудро можете оцінити ситуацію, якщо врівноважені та спокійні. Якщо ви відчуваєте злість або образу, не поспішайте з висновками і, тим більше, з діями. Дайте собі трохи часу «охолонути» і переосмислити те, що трапилося, і тільки потім дійте. Ваші реакції, залежно від емоційного стану, будуть істотно відрізнятися. Пам'ятайте, ви - приклад для наслідування.

3. Сприймайте «погану» поведінку дитини як інформацію для роздумів. Пам'ятайте про те, що дитина своєю поведінкою намагається вам щось сказати (можливо, їй не вистачає уваги, можливо, бореться за право першості, а можливо, своєю поведінкою вона мститься за щось або просто доводить таким чином свою правоту).

4. Не навішуйте на дітей «ярлики». Висловлювання з боку батьків на кшталт: ти боягуз, замазура, товстун, ти завжди погано себе ведеш тощо заганяють дітей у певні рамки. Вони спотворюють дитяче уявлення про себе і свої здібності. Діти стають такими, якими вони себе уявляють на підставі почутого від дорослих .

5. Кращий спосіб навчити дитину поважати ваші бажання і дії - навчитися поважати її бажання і дії. Саме взаємна повага - це запорука люблячої і дружної атмосфери в сім'ї. Обговорюйте з дитиною, чого вона хоче, чому вчиняє саме так, як можна поступити інакше.

6. Заохочуйте та/або критикуйте сам вчинок, а не того, хто його вчинив. Наприклад: «Ти дуже допоміг мені з прибиранням. Удвох у нас вийшло набагато швидше», «Я дуже засмучена тим, що ти не прибрав іграшки», натомість «Ти хороша дівчинка» або «Ти невідповідальний».

7. Дитина повинна відчувати, що ви її приймаєте і любите саме такою, яка вона є, не намагаючись поміняти, переробити або зламати. Йдеться про безумовне прийняття і схвалення. Я тебе люблю не за те, що ти робиш/ чи не робиш,  я тебе люблю просто за те, що ти є у мене.

8. Намагайтеся спілкуватися з дитиною спокійним голосом. Діти краще йдуть на контакт і чують всі ваші прохання, якщо з ними спілкуються «на рівних», а не як командир і підлеглий.

9. Для того щоб дитина «чула» ваші прохання, звертайтеся до неї на рівні очей,  підтримуйте контакт «очі в очі».

10. Дуже часто поведінка дітей залежить від первинної реакції батьків на той чи інший вчинок. Якщо така проста маніпуляція як істерика має заохочення, швидке виконання бажань дитини і вседозволеність, то будьте певними, вона скористається нею і в майбутньому, щоб отримати бажане.

11. Давайте своїм дітям зрозуміти, що вони вам потрібні і важливі. Давайте можливість відчувати, що вони можуть принести користь, і їх праця дуже потрібна і важлива для вас. Тим самим ви допоможете їм реалізувати себе і знайти почуття власної значущості. Частіше нагадуйте дитині, що вона відіграє важливу роль у вашому житті.

12. Сформуйте у дитини позитивне самоусвідомлення і хорошу самооцінку. Будьте уважні у висловлюваннях і зверненнях на адресу дитини. Натомість «У тебе це недостатньо добре виходить», «Тобі нічого не можна довірити» частіше говоріть: «Я вірю, що в тебе вийде!», «Ти чудово впорався!», «У тебе вийшло дуже здорово!», «На тебе можна покластися».

13. Поступово, але неухильно знімайте з себе турботу і відповідальність за особисті справи дитини. Нехай вас це не лякає. Передача відповідальності спочатку за свої справи і вчинки, а потім і за майбутнє - це і буде найбільша турбота. Ця турбота називається - мудра і корисна. Вона загартовує дитину, робить її сильною і впевненою, а ваші відносини більш спокійними, довірчими і дружними .

14. Подбайте про те, щоб дитина росла в атмосфері миру і спокою. Будьте для своїх дітей зразком подружньої любові і вірності. В майбутньому діти будуватимуть така власне життя, яке вони винесли з досвіду їхніх батьків.

Пам’ятка

ЩО МОЖЕ ЗРОБИТИ ПЕДАГОГ У СИТУАЦІЇ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ

Чому людина скоює такий жахливий вчинок? Що впливає на формування суїцидальної поведінки людини? Що ми можемо зробити для попередження самогубств, особливо, серед молодого покоління? Щоб відповісти на ці запитання, нам слід знати ознаки суїцидальної поведінки, а також розглянути можливості психологічної допомоги у профілактиці суїцидів.

Якщо людина, на Ваш погляд, схильна до суїциду або мала в минулому спроби до самогубства:

  • Не відштовхуйте її, якщо вона вирішила розділити свої проблеми з Вами, навіть якщо Ви шоковані ситуацією, яка склалася.
  • Довіряйте своїй інтуїції, якщо ви відчуєте суїцидальні схильності в будь-якому індивіді. Не ігноруйте застережливі знаки.
  • Не пропонуйте того, що не в змозі гарантувати, наприклад, «Звичайно, сім'я тобі допоможе».
  • Дайте знати, що хочете їй допомогти, але не бачите необхідності в тому, щоб тримати все в тайні, якщо будь-яка інформація може вплинути на її безпеку.
  • Зберігайте спокій і не осуджуйте, незалежно від того, що кажете.
  • Кажіть щиро. Спробуйте визначити серйозність загрози.
  • Знайте, що суїцидальні думки не завжди призводять до спроб самогубства. В дійсності він/вона, поговоривши з ким-небудь про свої проблеми, зможуть відчути полегшення від усвідомлення проблеми.
  • Намагайтеся узнати, є в неї/нього план дій. Конкретний план – це знак дійсної небезпеки.
  • Переконайте його/її в тому, що є насправді така людина, до якої можна звернутися за допомогою.
  • Не пропонуйте полегшених рішень, наприклад «Все, що тобі зараз треба, це поспати. Вранці все буде добре».
  • Покажіть, що хочете поговорить про почуття, що не осуджуєте його/її за ці почуття.
  • Допоможіть йому/їй справитися з кризовою ситуацією і зрозуміти, що сильний стрес заважає повністю усвідомити ситуацію. Переорієнтуйте на інші інтереси для найповнішого проявлення і розвитку особистості.
  • Допоможіть знайти людей чи місце, які б допомогли знизити стрес.
  • Зверніться разом з ним/нею до фахівців.

Безвихідних ситуацій не буває.

Ніхто з батьків не бажає поганого своїй дитині, щонайменше, свідомо. Всі ми мріємо, щоб наші діти виросли не просто здоровими і фізично міцними людьми, але й розумними, самостійними, щасливими та відповідальними.   

Підлітковий вік - час активного пошуку. Дитина намагається зрозуміти, що вона означає в цьому світі, хто вона така і як її сприймають оточуючі.
Намагаючись зрозуміти себе, підліток ставить під сумнів авторитет своїх батьків. У своїй сім'ї йому дуже важливо довести, що він - самостійна особистість, а значить, має право на власну думку з будь-яких питань. І часто його думка не збігається з думкою батьків. Це протиріччя і стає джерелом постійних конфліктів.

Напевно багато батьків рано чи пізно думають, що їхні діти-підлітки нестерпні, думають лише про себе, постійно стають "в позу", сперечаються, щось хочуть довести,  проявляють агресію.  

Насправді підліткам дуже складно. Вони фактично по-новому вчаться адаптуватися в цьому світі, пізнають самі себе з іншого боку, в підлітковий період у дітей складається уявлення про фізичну красу, яке нерідко переходить в комплекс «гидкого каченяти».   

На це можуть накладатися конфлікти або гнітюча психіку обстановка оточення.  І як наслідок, віддалення від рідних,  агресія, аутоагресія, які є способом  захисту, в першу чергу, від світу, який здається їм ворожим і нерозуміючим.

Психологи виділяють безліч причин, які  здатні підштовхнути підлітка до суїциду. Серед них сварка з однолітками, розставання з коханою людиною, смерть родича, постійні стресові ситуації, переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим, почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою, страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням, перед покаранням, бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття. Проте варто підкреслити, що в більшості випадків все перераховане не є першопричиною суїцидальної поведінки молодих людей, а лише додатковим фактором. Суїцид - це завжди акт протесту, крик по допомогу.

Діти-самогубці часто і не збираються вмирати, вони не можуть повірити, що смерть - це кінець усьому. У дитячому сприйнятті  самогубство повинно відбуватися таким чином: «Я ковтаю таблетки, мене починають ховати, всі плачуть, усвідомлюють, як були несправедливі і який скарб вони втратили. І в цей момент з гробу встаю я - живий і красивий. І життя триває».

Дорослим часто важко зрозуміти, чому дитина, яка хоче жити, намагається вбити себе. Насправді, діти до останнього моменту вірять, що їх врятують, просто допомога не завжди приходить вчасно. 

         У кожному разі, батьки повинні пильно стежити за дітьми, особливо якщо закралася хоч тінь сумніву, що дитина замислила самогубство. Адже, як правило, батьківська інтуїція не підводить.

Що має насторожити в поведінці дитини:

  • Якщо дитина часто розмовляє про смерть і самогубство.
  • Якщо прагне усамітнитися під будь-яким приводом.
  • Фрази «Завтра мене вже не буде», «Без мене нічого не зміниться», «Ти віриш в переселення душ?».
  • Непрямі загрози теж повинні насторожити: «набридло жити» , «ситий цим по горло», «більше ви мене не побачите», «пожив - і вистачить», «ненавиджу себе», «якщо ми більше не побачимося, дякую за все».
  • Якщо дитина приводить справи в порядок - віддає чужі речі, мириться з ворогами, прибирає в кімнаті, роздаровує улюблені речі.
  • Дитина перестає стежити за собою, відстає в школі або перестає туди ходити.
  • Слова «Який же я дурний, незграбний, нікому непотрібний».
  • Прямі погрози типу «краще повіситися, ніж з вами жити» теж повинні насторожити дорослого.

Як  запобігти трагедії  в такий момент?

  • Бути гранично обережними у своїх словах і діях, не ображати дитину, не принижувати і не карати.
  • Довіряти їй і сприймати, як самостійну особистість зі своїми думками і бажаннями.
  • Ставитися серйозно до її погроз покінчити життя самогубством.
  • Якщо виникло відчуття, що не під силу допомогти дитині, звернутися до психолога.
  • Не пускати ситуацію на самоплив.
  • Показати своїй дитині,

що вона Вам небайдужа,

нехай вона відчує себе любимою.

  • Переконати дитину, що безвихідних

ситуацій не буває, що всі біди - тимчасові !

І Ви завжди будете поруч,  щоб допомогти  їй.  

               

Якщо дитина залишається вдома одна…

Уроки, контрольні, екзамени…- сьогодні все це здається чимось далеким, адже на дворі – літо, веселе та безтурботне. А чи таке воно вже й безтурботне? Для дітлахів, мабуть, так, а ось для батьків…Адже багато хто з них, не маючи змоги відправити дитину до табору чи то до бабусі в село, вимушені залишати її наодинці на весь день, поки самі знаходяться на роботі. Та навіть і тоді, коли батьки вдома, питання безпеки дитини, її уміння захистити себе  є актуальним. За даними опитувань, проведених в дитячих садках, близько третини  п’ятирічних дітей та близько половини шестирічок батьки відпускають грати самостійно. Залишаються вдома одні більше 50 відс. дітей обох вікових груп. Інколи це призводить до ризикованих ситуацій, травм. Статистика свідчить, що серед дошкільників частіше зустрічаються побутові домашні травми. Для школярів більш виражений вуличний травматизм.

Якось батькам дошкільників було запропоновано відповісти на запитання: «Хто повинен турбуватися про вашу дитину?». Батьки нарахували близько п’ятнадцяти інстанцій, але при цьому жоден не назвав саму дитину. Однак саме дитина повинна в першу чергу турбуватися про себе сама і мати для цього необхідні знання. Дитина повинна знати чіткі відповіді на питання: що можна і що повинна вона зробити в конкретній критичній ситуації, щоб не отримати ні фізичної, ні психічної травми.

         На що саме необхідно звернути увагу, щоб убезпечити дитину, знизити ризик її травмування?     

Недостатньо сказати дитині: «Не бався з сірниками!», «Не розмовляй з незнайомими людьми!». Подібні рекомендації носять загальний, описовий характер. Це скоріше керівництво не до реальної дії, а до недії. Із-за негативізму дітей вони навряд чи можуть призвести до бажаних результатів. Корисним є відпрацювання певних алгоритмів поведінки дітей в тих чи інших ситуаціях. Дитина повинна знати свою адресу і номер телефону (однак важливо наголосити дитині на те, що ці відомості не можна розповідати незнайомій людині, перехожим), телефони кризових служб, родичів, сусідів (наполегливо рекомендуємо обмінятися номерами телефонів з сусідами, якщо дитина часто залишається вдома сама). Саме від них дитина в разі необхідності може отримати допомогу. Пропонуємо переписати ці телефони в невелику пам’ятку й помістити її близько від телефону. До ситуацій, які варто обговорити з дитиною, важливо запропонувати й такі: як вести себе, якщо заблукав на вулиці, в магазині, на вокзалі, як можна звернутися за допомогою до міліціонера, продавця, перехожого, як звільнитися від спілкування з настирливим перехожим.

 Досить важливим є зосередження уваги дитини на доцільності уникнення контакту з незнайомою людиною: «Це не означає, що незнайома людина завжди погана, але це людина, яку ти не знаєш. У випадку, коли така людина все ж таки починає до тебе чіплятися – треба кричати, тікати від неї. Намагайся не контактувати з такою людиною і не підходь до неї близько». Добре було б ознайомити дитину з пам’яткою «Як уникнути насильства?»

1.Уникай спілкування з малознайомими і незнайомими людьми.

2.У разі, коли навіть знайома людина пропонує щось «недобре», «таємниче», «заборонене» - відмовся!

3.Пам’ятай! Ніхто не має права насильно примушувати тебе до чогось.

4.У разі небезпеки – виказуй активний супротив – кричи, боронись, кусайся. Активні дії злякають нападника!

         Використовуючи алгоритми поведінки, дитина при зустрічі з новою, надзвичайною ситуацією сама обирає той тип поведінки, який дозволяє їй захистити себе.

То ж бажаємо вам і вашим дітям літа веселого та безтурботного!

Спортивна діяльність як засіб соціальної адаптації підлітків з асоціальною поведінкою

Нестабільність розвитку нашого сучасного суспільства, постійне збільшення обсягу інформації, інтенсивний вплив на молодь комерційних структур спричиняють значне збільшення в країні кількості випадків девіантної і навіть асоціальної поведінки людей, особливо в підлітковому віці, який найбільш сенситивний до впливу несприятливих факторів середовища.
Для ефективного вирішення проблеми, необхідно враховувати те, що сучасні інститути соціалізації (школа, сім’я, громадські організації) не забезпечують можливостей для повноцінного формування у підлітків ціннісних орієнтацій, нормативних уявлень, життєвих та світоглядних позицій, які схвалюються суспільством. Саме це створює певні перешкоди на шляху до їх успішної соціалізації та викликає її порушення, що спричиняє проблему інтенсивного пошуку видів діяльності, які сприяли б успішній соціалізації в цьому віці найефективніше. Тим часом, за свідченням дослідників, найбільш сприятливо підліток розвивається в умовах соціально значимої та цікавої для нього діяльності з досить складними завданнями, якою є, зокрема, спорт.
Поведінку, що характеризується відхиленням від прийнятих моральних, а в деяких випадках і правових норм, називають девіантною. Вона включає антидисциплінарні, антисоціальні, делінквентні, протиправні й аутоагресивні (суїцидальні і самоушкоджуючі) вчинки. Вони можуть обумовлюватися різними відхиленнями в розвитку особистості та її реагуванні. Частіш за все така поведінка — це реакція дітей і підлітків на тяжкі обставини життя. Відхилення у поведінці пов’язані також з особливостями фізичного розвитку, умовами виховання і певним соціальним оточенням.
Деякі автори пов’язують таку поведінку з оцінкою підлітками свого фізичного розвитку. Підліток констатує свою фізичну перевагу, норму чи неповноцінність і робить висновок про свою соціальну цінність. Розуміння свого тіла — це відображення у свідомості власних здібностей, а також сприйняття та оцінок інших. Може виникнути пасивне ставлення до фізичної слабості або бажання компенсувати свої недоліки в іншій сфері чи спробувати їх виправити. Запізнення формування нервово-м’язового апарату при цьому може порушити координацію рухів, що виявиться в незграбності. Натяки або докори навколишніх стосовно зовнішності викликають бурхливі афекти, спотворюють поведінку. Високі на зріст акселерати (хлопчики) переконані у своїй мужності й силі. Вони можуть не завойовувати повагу оточуючих. Впевненості у собі сприяє й те, що їх одразу сприймають як розумних. У зв’язку з цим вони тримаються більш природно, дисципліновані й вимагають до себе менше уваги. Худі й низькорослі хлопчики, що відстають у розвитку, сприймаються оточенням маленькими й непристосованими. Вони потребують опіки, проявляють бунтівний характер. Щоб змінити несприятливе враження, вони змушені постійно проявляти винахідливість, завзятість, „хоробрість”, перебувати в полі зору і своїми „досягненнями” доводити свою корисність і навіть незамінність у групі, до якої належать. Така активність викликає труднощі у спілкуванні й емоційну напругу, що створює умови для девіантної поведінки.
Статеве дозрівання також впливає на поведінку. При передчасному статевому розвитку в одних випадках виникають переважно емоційні розлади, в інших — порушення поведінки (претензійність, запальність, агресивність), розлад всіляких потягів, особливо сексуального. У випадку затримки статевого розвитку з’являються млявість, незібраність, непевність, імпульсивність і труднощі з пристосуванням.
Це дає підстави у подальших дослідженнях пов’язувати прояв девіантної поведінки з особливостями оцінки підлітками своєї тілесності, а також сформулювати наукову гіпотезу щодо засобів фізичного виховання, які справляють вплив на фізичний розвиток та здійснюють корекцію поведінки.
Виникнення девіантної поведінки може обумовлюватися психологічними особливостями. У підлітків відзначається диспропорція у рівні й темпах розвитку особистості. З’являється почуття дорослості, що призводить до завищеного рівня домагань, емоційність стає нестійкою, відзначається різким коливанням настрою, швидкими переходами до занепаду духу. За умов нерозуміння його прагнення до самостійності, а також у відповідь на критику фізичних здібностей чи зовнішніх даних у підлітка можуть виникати спалахи аффекту.
Протягом підліткового віку у людини відбувається розширення діапазону її соціальної ролі (учень, учасник самодіяльності, член спортивної команди тощо), освоєння якої відбувається завдяки праці, що може призвести до великої емоційної напруги й порушення поведінки, серед яких частіше зустрічаються нижче перелічені.
Дезадаптивність поведінки характеризується недостатньою наполегливістю в діяльності, що вимагає розумової напруги, тенденцією переходити від одного заняття до іншого, не завершуючи жодного з них, а також безрозсудністю, імпульсивністю, схильністю до необдуманого або зухвалого порушення правил. У взаєминах з дорослими підлітки не відчувають дистанції, діти їх не люблять, відмовляються з ними грати. Може спостерігатися розлад поведінки і занижена самооцінка.
Несоціалізований розлад поведінки (агресивність). Характеризується поєднанням завзятої антисоціальної або агресивної поведінки з порушенням соціальних норм і зі значним порушенням взаємин з іншими дітьми, відзначається непродуктивним спілкуванням з ровесниками та ізоляцією від них, невизнанням або непопулярністю; у таких підлітків немає друзів чи емпатичних взаємозв’язків з ровесниками. Стосовно дорослих проявляється незгода, жорстокість і обурення, рідше взаємини добрі, але без належної довіри. Можуть траплятися супутні емоційні розлади. Типова поведінка —хуліганство, вимогливість або напад із насильством і жорстокістю, неслухняність, брутальність, індивідуалізм та опір авторитетам, важкі вибухи гніву і неконтрольованої люті, руйнівні дії.
Соціалізований розлад поведінки (конфліктність) відзначається тим, що стійка асоціальна (крадіжки, обман, пропуск уроків, втеча з дому, брутальність) або агресивна поведінка виникає у дітей і підлітків, які товаришують. Часто вони належать до групи асоціальних однолітків, але можуть бути й у складі неделінквентної компанії. З дорослими, що представляють владу, відносини погані.
Описані вище розлади поєднуються з постійною депресією, що характеризується сильними стражданнями, втратою інтересів та задоволення від життя, емоційних ігор і занять, самозвинуваченням і безнадійністю; в інших випадках порушення поведінки супроводжується тривогою, боязкістю, страхами, нав’язливістю або переживаннями через своє здоров’я.
Раннє вживання алкоголю й наркотиків (аддиктивна поведінка) — це підлітковий еквівалент побутового пияцтва дорослих і початку наркоманії. У половині випадків ці явища починаються в підлітковому віці. Мотиви вживання — бути своїм у компанії, цікавість, бажання стати дорослим або змінити свій психічний стан. Про аддиктивну поведінку можна суд